Спектакль по произведениям В.А. Сухомлинского для детей
02 Май 2012, Автор: adminВасилий Александрович Сухомлинский создал оригинальную педагогическую систему, основывающуюся на принципах гуманизма, на признании личности ребенка высшей ценностью, на которую должны быть ориентированы процессы воспитания и образования, творческая деятельность сплоченного коллектива педагогов-единомышленников и учащихся. Самая сущность этики коммунистического воспитания Сухомлинского заключалась в том, что воспитатель верит в реальность, осуществимость и достижимость коммунистического идеала, измеряет свой труд критерием и меркой идеального.
Сухомлинский разработал комплексную эстетическую программу «воспитания красотой». В советской педагогике своего времени стал разрабатывать гуманистические традиции отечественной и мировой педагогической мысли.
Предлагаем Вашему вниманию сценарий спектакля, разработанный согласно идеям В.А. Сухомлинского о необходимости построения процесса обучения как радостного труда; формирования мировоззрения детей; использования в процессе обучения художественного стиля изложения, сочинения вместе с детьми сказок, художественных произведений.
Відділ освіти виконкому Інгулецької районної в місті ради. Комунальний комбінований дошкільний навчальний заклад № 161
Вистава за творами В.О.Сухомлинського (Для дітей старшого дошкільного віку). Вихователь: Коренухіна Єлизавета Вікторівна
Твори: — «Соромно перед соловейком»;
— «Чого синичка плаче?»;
— «Соловей і жук».
Персонажі: «Соловей», «Жук», «Синичка», діти – «Оля», «Мишко»,
батьки – «Тато» й «Мама».
Хід вистави:
На подвір’ї росте дерево. А на ньому — гніздечко синички з маленькими пташенятами.
Синичка: — Встану ранком,потягнуся.
Діткам й сонечку всміхнуся.
Буде гарний день – я знаю!
З новим днем усіх вітаю!
Синички-дітки: — Добрий день, рідненька мамо,
Ти раненько дуже встала.
Сонечко ясне вітаєм,
І легенький вітер в гаї.
Добрий день, пташки веселі,
Добрий день міста і села.
Хай вас день цей звеселить!
Хай усім — щастить!
Синичка: — Мої діточки маленькі,
Мої пташечки рідненькі.
Ви тихенько тут сидіть
Та голівками крутіть.
Біля хати пораються чоловік та жінка.
Мати: — Добрий ранок, добрий ранок!
Я готую всім сніданок,
Уже сонечко сміється
В склянку молоко вже ллється.
Скаче весело синичка,
Батько зранку пробудився,
Й майструвати заходився.
Тато: — А чи не зробити нашим діткам гойдалку? І нам буде спокійніше, і малюкам веселіше.
Виготовляють гойдалку.
Тато: — От і гарна гойдалка вийшла, аж до сонечка можна долетіти, ніби маленькі синички.
Тато: — Годі, діточки, вам спати!
Час давно уже вставати!
Прокидайтесь, прокидайтесь!
Піднімайтесь, одягайтесь.
Швидше на подвір’я йдіть,
Гарну гойдалку ловіть.
На подвір’я вибігають діти.
Мишко: — Олю, подивися, що це батьки зробили?
Оля: — Тато, а чи можна нам погойдатися?.
Тато: — Так, дітки, це ми для вас змайстрували. Грайтеся та не сваріться.
Тато й мати заходять в хату.
Мишко: — Зараз сяду та, як розгойдаюся. Мені зовсім не страшно.
Не боїшся висоти.
Вгору гойдалка летить,
Все навкруги майорить.
Оля: — А я не буду.
Хлопчик підходить до гойдалки, роздивляється. А навколо них синичка літає та співає, співає.
Мишко: — О, та ти боягузка: ха-ха-ха! Он навіть синичка з тебе сміється. Чуєш, як вона радісно співає?
Оля: — Ні! Вона не радіє, а плаче.
Мишко: — Чого ж їй плакати?
Оля: — А ти подумай, чого.
Хлопчик роздивляється дерево і помічає маленьких синичок.
Мишко: — Так там в гніздечку її дітки сидять. А ми і не помітили. Мамо й тато, ми не будемо гойдатися на цій гойдалці.
Батьки виходять на подвір’я.
Тато: — А це чому ж? Чи вам не сподобалась гойдалка?
Діти разом: — Та ні. Гойдалка гарна.
Мати : — О, зрозуміла. Як же ми з тобою, батько, не помітили гніздечка. А дітки наші молодці.
Батьки знімають гойдалку.
Мишко: — Нудно, нудно так сидіти,
Один на одного дивитись;
Час до лісу прогулятися,
Та й в травичці повалятися.
Оля: — Мамо, тато. Можна ми підемо до лісу, такий день чудовий.
Тато: — Ну що ж, ідіть. Допомагайте один одному.
Мати: — І не руйнуйте нічого:
Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.
В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.
(Анатолій Камінчук)
Діти вирушають в дорогу.
Оля: — Вранці-рано вздовж дороги
На траві блищіть роса.
Не втомились наші ноги,
Бо кругом така краса.
Мишко: — Ми пішли до лісу вдвох –
Я й сестра Оленка.
А у лісі тім тьох та тьох,
Та іще ж так дзвінко!
Що за співанки? Чиї?
То співають солов’ї.
Соловей: — Дуже радий вас зустріти
В прекрасному лісі.
Гарну пісню заспівати
Для вас на узліссі.
Навколо них літає соловейко та голосно співає.
Оля: — Може відпочинемо?
Мишко: — А чого ж, можна. Та вже й їсти хочеться.
Діти сіли на траву. Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Та й підобідають.
А соловей співає. Зачаровані його гарним співом , Оля й Мишко сидять і бояться поворухнутися.
Соловей: — Сірий і маленький на зріст,
А співаю, як артист.
Спів мій радісний лунає
І людей всіх звеселяє.
Оля зібрала недоїдки й шматки паперу, кинула під кущ. А Мишко
загорнув все в газету й поклав в сумку.
Оля: — Навіщо ти забрав сміття? Це ж у лісі. Ніхто не бачить…
Мишко: — Соромно перед соловейком…
Коли йдеш ти садом, лугом,
Будь природі вірним другом.
Не топчи зеленої трави,
Ти скажи їй: «Зеленій, живи».
Не зривай красиву квітку,
Нагодуй привітну пташку.
Побажай, щоб всі жили
В мирі, щасті і добрі.
Аж тут летить великий рогатий Жук. Він літає, гуде.
Жук: — Я жук, я жук,
Я тут живу.
Весь час дзижчу:
«Жу-жу, жу-жу!»
Соловей: — Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Тай краще, аби тебе, Жука, зовсім не було.
Жук: — Ні, Солов’ю: без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.
Соловей: — Ну й мудрець! Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запитаємо діток, вони скажуть, хто потрібен людям, а хто – ні.
Жук: — Скажіть, діти, кого треба залишити в світі – Солов’я чи Жука?
Мишко: — Хай собі будуть і Соловей, і Жук.
Оля: — Як же можна без вас обох? А нам пора вже повертатися.
Ми малі веселі діти,
Повертаємось додому,
Поспішаємо до хати,
Там чекає справ багато!
Мишко: — В’ється змійкою стежина,
Де ростуть кущі ожини.
Ми додому поспішаємо,
Вам всім радості бажаємо.