Волшебный Сад Детства

Консультация для родителей старших дошкольников по проблеме правового воспитания детей в рамках вопроса «Постигаем права вместе» в форме устного журнала на тему «Воспитание — не наказание!»

«Осягаємо права разом» (усний журнал для батьків)

Коли відношення з дитиною – щастя,

А ти виховуєш, насамперед, себе самого…

Виховання здебільшого спирається на систему правил, які дають дитині можливість зрозуміти різницю між дозволеним і недозволеним, і які треба виконувати. Зрозуміло, що для нормального розвитку дитини у сім’ї необхідна «атмосфера дисципліни». Як підтримувати таку атмосферу в сім’ї без покарань?

І що таке покарання?

Якщо розглянути покарання з точки зору слав’янської мови, то це слово означає: сказ, указ, наказ, тобто, деяку передачу інформації. І покарання по слав’янські – навчання, поєднане зі строгістю: не послаблене, а яке потребує у людини концентрації.

Тому виховання зовсім не означає покарання в сенсі будь якого фізичного впливу… Останнє дуже поширене і просто говорить про те, що ми погані «вихователі».

Батьки виховують та навчають свою дитину. Саме навчання вже і є “покарання” – наказ. Наприклад, мати наказує сину: «Роби те і те, і не роби того і того». Вона робить строге навіювання, тобто, говорячи дає визначення завдання, мета якого домогтися у дитини слухняності, і правильного виконання цього завдання.

Якщо до дитини відноситися з повагою, то тоді покарання, в якійсь мірі, перетворюється в те, що так вдало сказано у книзі Арстрід Лінгренд «Малюк і Карлсон»: Карлсон переодягнувся у привід, і каже потрапивши в дім до бандитів: «Я привід дикий, але симпатичний, зараз я вас дожену і тут вам стане весело!». Ось таким повинно бути по-карання: вихователь (батьки, вчитель) повинен вміти зобразити гнів (про це писав і А.С. Макаренко), він повинен бути, в певній мірі,  артистом, вміти бути «диким і симпатичним».

Багато хто скаже: «У реальному житті це практично не можливо». Але так і повинно бути у реальному житті! А не виходить, тому що ми не ставимо перед собою таке завдання! Багато хто з батьків чому то охоче беруть на себе роль «поліцейського» і грають роль карального загону. Чому так виходить?

Відповідь (суть істини) на це питання ховається у наступності поколінь. Батьки, яких їх батьки виховували з повагою, з почуттям гумору, в доброзичливості і не брали на себе роль карателя своїх дітей – буде саме так  виховувати! Батьківське майстерство передається з рук в руки, від серця до серця.

Порада батькам: якщо ви хочете виховувати свою дитину свідомо і ставити мету виховання дітей своїх,  то вам край необхідно починати виховання з самих себе, а точніше займатися аналізом самих себе, з пізнанням особливостей своєї власної особистості; і як можливо раніше розібратися зі своїми проблемами, які можуть дуже сильно заважати у досягненні мети виховання.

ВЕРНУТЬСЯ К СОДЕРЖАНИЮ