Волшебный Сад Детства

Протягом XVIII — XIX ст., в епоху зародження капіталізму, відбувається подальший розвиток педагогіки та виділення її в самостійну галузь знання.

Праці видатних педагогів Західної Європи Я.А. Коменського, Д. Локка, Ж.Ж. Руссо, І. Песталоцці, Ф. Фребеля, Р. Оуена — зробили вирішальний вплив на розвиток світової педагогічної думки.

В XVII — XVIII століттях у зв’язку з розвитком мануфактури відчувається необхідність в суспільному обслуговуванні дітей, матері яких залучалися до виробничої діяльності. Створюються різні приватні платні дитячі установи, а також благодійні установи для дошкільнят, що функціонували нетривалий час — «Гральні школи», «Школи охорони маленьких дітей» (Німеччина), «Сховища» (Франція). Серед них виділялися організовані І. Оберліном «В’язальні школи» для селянських дітей, які залишили значний слід в історії суспільного дошкільного виховання.

В кінці XVIII — початку XIX ст. виникають і швидко поширюються буржуазно-благодійні установи, створені для виховання дітей «бідних класів» в дусі буржуазної моралі — моніторіальні школи (Англія, Франція, Італія і т.д.). Старші учні навчали молодших. Виховання дітей дошкільного віку стає спеціальною функцією суспільства і, зі свого боку, визначає необхідність створення теорії суспільного виховання.

З’являються перші керівництва для засновників дошкільних установ, спеціальний друк. Виникають організації з розповсюдження ідей суспільного дошкільного виховання, складаються програми для дошкільних установ, в навчальних планах для підготовки дошкільних працівників передбачається вивчення теорії. Виникає нова професія — вихователь дитячого садка.

У другій половині XVIII ст. в Німеччині виникає прогресивна буржуазна педагогічна течія — філантропізм, під значним впливом ідей французького просвітництва і, в першу чергу, Ж.Ж. Руссо. Означає це слово в перекладі «людинолюбство», «людяність».

Засновником цієї педагогічної течії вважається Йоганн Бернгард Базедов (1724 — 1790). Найбільш значні його представники: Х.Г. Зальцман, Х.Ф. Волькен, Е.Х. Трапп, Б.Ф. Блан, Й. Кампе, які ставили своїм завданням докорінні зміни існуючої системи виховання і навчання, що не відповідала вимогам суспільно-економічного розвитку Німеччини.

Мету виховання філантропісти виводили з ідеї гармонізації відносин людини і суспільства, розвитку всіх здібностей людини. У зв’язку з цим велике значення надавалося створенню практичних методик початкового і дошкільного навчання і виховання. Так, трудове виховання розглядалося як один із засобів промислового розвитку Німеччини. При цьому воно повинно було мати різний характер: для дітей заможних соціальних груп — загальнорозвиваючий, а для дітей незаможних соціальних груп — практичний.
Моральне виховання розглядалося в дусі протестанської моралі та релігійної віротерпимості. Основою фізичного виховання були загартувальні процедури, а необхідною умовою успішності роботи — організація спеціального режиму життя дітей, що передбачає час для вільних ігор та занять.

Філантропісти вважали обов’язковою підготовку майбутніх матерів і нянь, забезпечення їх посібниками з виховання дітей дошкільного віку в сім’ї.

Вони також займалися розробкою теоретичних основ дошкільної педагогіки, зокрема методикою сенсорного виховання. Був запропонований дидактичний матеріал для забезпечення навчання дітей грамоті та математиці (картинки з буквами, словами, розділеними на склади) в з’єднанні з ручними роботами дітей.

Великою перешкодою в справі навчання філантропісти вважали відсутність продуманої системи підручників і навчальних посібників, а також нехтування педагогічною підготовкою майбутніх вчителів. В якості існуючих недоліків виховання філантропісти відзначали відсутність у ньому розумного початку, жорстокість по відношенню до дітей, релігійну нетерпимість.

Критикуючи існуючу систему освіти, філантропісти хотіли:

1. Зв’язати школу з природою і життям;
2. Зробити навчання радісним;
3. Виховувати дітей як корисних громадян-патріотів, діяльних і люблячих життя людей.

Енциклопедією педагогіки філантропістов, «біблією», яка розкриває основні положення педагогіки філантропізму, є велика праця в 16 томах: «Загальний перегляд всієї шкільної та виховної справи суспільством педагогів — практиків».

Реалізувати свої педагогічні ідеї філантропісти намагалися в створених ними навчально-виховних закладах нового типу, які представляли собою своєрідні школи — інтернати (філантропіни). Перший філантропін був відкритий в 1774 р. в Дессау Йоганном Базедовим. За утримання в філантропіні стягувалася висока плата, однак, в філантропіни приймалися і діти бідних, які утримувалися за рахунок благодійності.

Вклад Базедова достатньо великий. Він прагнув зв’язати школу з природою і життям, закликав вивчати психологію дитини. Найважливіше положення у вихованні маленьких дітей викладені Базедовим у праці «Елементарне керівництво» (1774): розкривається сутність деяких психологічних особливостей дітей (схильність до наслідування); необхідність планування роботи з маленькими дітьми; рекомендації з розвитку мовлення дітей — роль показу і наочності, обстеження предметів, ігрових прийомів.

Ідеї філантропістов мали значний вплив на розвиток європейської педагогіки.

Засновником перших громадських закладів для дітей дошкільного віку у Франції є Йоганн Фрідріх Оберлін (1740 — 1826). Головним для Оберліна було релігійно-моральне удосконалення людей. Як пастор він багато зробив для підняття культури та освіти населення свого приходу. Прагнучи підвищити культурний рівень свого вжитку, Оберлін ввів обов’язкове спільне навчання до 16 років. Він організував три ступені школи: початкову — для дітей від 7 до 9 років; середню — для дітей від 9 до 12 років; для дорослих — від 12 до 16 років. Перші дві школи були загальноосвітні, в школі для дорослих основне місце відводилося сільськогосподарському навчанню.

У 1769 р. Оберлін створив перші сільські школи для маленьких дітей. З дітьми молодшого дошкільного віку тут грали, співали, проводили бесіди, розглядали картини на теми природи і священного писання.

Для дітей 5-6 років організовувалися регулярні навчальні заняття з читання, письма, рахунку, географії, основ сільського господарства, а також навчанню ремеслу — шиття, в’язання. Тому згодом ці школи отримали назву «В’язальних шкіл». Велике місце в оберліновских закладах займало релігійне виховання.

І. Оберлін не залишив педагогічних творів, але все своє життя і роботу будував на основі глибокого знання теорії та практики виховання, передових педагогічних поглядів.

.

Одним из таких онлайн казино является казино Вулкан, открывший для вас свои залы на страничке vulkan-mania.com. Это заведение предлагает достаточно высокий уровень азартных услуг как для своих постоянных игроков, так и для гостей и новичков, только пробующих свои силы в мире азарта.